(Стаття з web-сайту "http://ukragroleasing.com.ua")
Теза:
Для переважної більшості господарств – придбати дорогу іноземну техніку неможливо. Перевагу слід віддавати вітчизняній техніці, яка при безперервному контролю технічного стану буде надійно працювати.
Автор: Назаренко Іван, дата: 19 червня 2006 р.
Коментар:
Шановний пане Іване!
Думка про дороговизну іноземної техніки притаманна переважній більшості українських сільськогосподарських товаровиробників. Але не всі вони знають приказку (здається англійську): "Я не такий багатий, щоб купувати дешеві речі".
Справа в тому, що покращення кожного окремого параметру, яким характеризується якість того чи іншого виробу, на один пункт, веде до цінового зростання на певну кількість коштів. Для прикладу: надійність комбайнів "Славутич" у 1998 році оцінювалась у 8-10 годин до першої відмови (поломки) і коштували вони близько 300 тис. грн.
З того часу до конструкції комбайна внесено понад 1 тисячу конструктивних змін і вже у минулому році він відпрацьовував у середньому 30-50 годин до відмови. Але вартість його при цьому зросла до 550 тис. грн.
Тож рахуймо: зростання надійності на 20 мотогодин призвело до зростання ціни на 250 тис. грн. Тобто нарощування надійності комбайна на 1 мотогодину здорожує його виробництво на 12,5 тис. грн.
Не сприймайте наведені числа як абсолютно достовірні. Вони близькі до фактичних, але наведені лише як приклад.
Так само можна порахувати й вартість такого показника, як довговічність машини, тобто повний її моторесурс до списування.
А тепер достовірні дані про ресурс машин:
- ресурс у "Славутича" – 3 тисячі мотогодин;
- ресурс "Дніпро-11" (аналог німецького "Мега-350") – 8 тисяч, а наробіток на відмову – понад 150 годин.
Впевнені, якщо "Херсонські комбайни" вдосконалять свого "Славутича" до рівня іноземних, він коштуватиме не менше.
Тож, шановний пане Іване, вибирайте що для Вас краще: мати дешеву ненадійну машину, чи "дорогу", але надійну.
Автор: Українська асоціація аграрних інженерів, дата: 20 червня 2006 р.
|
